-
Головна сторінка Матеріали Статті Статті про благодійність Як живеться ідіотові серед розумних?
Субота, 30 червня 2012, 09:44

Як живеться ідіотові серед розумних?

Люблю я розумних людей. У мене є знайомий, який знає, хто був губернатором міста Дрогобич у 1422 році та здобув для міста Магдебурське право. Він більше, правда, нічого не знає, бо п'є сильно. Ще один друг пам'ятає прізвище чоловіка, який застрелив Джона Ленона, і, коли п'яний, тільки про це говорить. Він завжди п'яний, тому крім цього прізвища взагалі нічого не говорить.

І ще я знаю хлопця, який читав Біблію в оригіналі. Про М.Гоголя він не чув, про Ів.Франка теж, а от Біблію в оригіналі - будь ласка. А коли сильно вип'є, каже, що тримав в руках авторський екземпляр.

Панянка одна знайома завжди носить із собою томик С.Булкакова. Як мужчину цікавого побачить, відразу приймає томну позу і томик дістає. Поки, правда, без особливого успіху, тому що вона, як тільки свою позу прийме, через кілька секунд - хропіти починає. І черемшею від неї пахне, вона нею завжди закушує.

Сусід у мене сильно питущий, але зате хвацько у шахи грає! Один раз обіграв Каспарова, Карпова, Блохіна і братів Кличко. Дивна компанія, але він каже, що зустрів їх усіх біля пивного кіоску і обіграв на пиво. Він з тих пір, коли п'є, завжди шахи розставляє, навіть якщо їх немає.

Товариш є у мене - кіноартист. У кіно, правда, не знімається, у нього рідкісна хвороба особи, вона в кадр не влазить. Зате, як прийме сто грам, дуже професійно про кіно міркує. Так професійно, що навіть панночка з С.Булгаковим хропіти перестає, каже, що їй некомфортно, і незважає на черемшу.

А один знайомий якось давно зустрів у магазині академіка Д.Табачника. Прямо лицем до лиця, біля вітрини з консервами. З тих пір п'є. Тому що в Українській історії він січе краще, а грошей більше у Табачника, та й «блат» незаперечний,  що, звичайно, прикро.

Дружина в мене взагалі розумниця. Все знає, правда, не п'є. І коли мені треба в магазин йти, і коли сміття виносити, і який серіал я люблю дивитися, а от скільки разів я в дитинстві головою бився - вгадує, на жаль, рідко, практично ніколи.

Я, випадково познайомився з цікавою програмою одужання, у більшості країн світу її дуже хвалять та рекомендують, а священники називають «духовна програма», і я мав велике бажання запровадити… для моїх знайомих, а точніше для усіх… (я живу у цій країні,  і я хочу позитивних змін). Шановані особи із світовими іменами схвально рекомендують дану програму – говорять що не тільки можна змінити самих питущих а й середовище, в якому вони перебувають. Я так розумію мається на увазі свідомість громади, те що популісти називають громадянським суспільством. Так ні, виявляється я помиляюся… (так як і усі закордонні шановані особи)...

Виявляється такі самі, як згадані вище мої знайомі, працюють у відомому Фонді Відродження…, можливо і не питущі, як мої знайомі, але поведінка така сама. І все знають, і про всіх знають, а щось змінити, чогось довідатися нового, врешті-решт виконати дію, згідно власної мети та гасел, - не хочуть…

Ось так і живу в оточенні розумних людей нашої епохи, іноді навіть огидно.

Ось так влаштовані люди - мене жодного разу в житті не бачили, а все знають! Так що поступово я прийшов до поганого для себе висновку: у цій країні лише один ідіот. Я. Решта хоч в чомусь, але генії.

Лікарі в поліклініці розумні люди - визначають хворобу по одязі. Якщо піджачок потертий - «Чайку з малиною попийте і постільний режим», а якщо костюм дорогий і в кожній руці по барсетці - «Заходьте, ми вас оглянемо, але вже ясно, що у вас дуже запущена і складна в лікуванні хвороба».

У паспортному столі просто розумниці працюють - знають, що я люблю гостей, ну і прописали у мене 15 осіб з Кавказу, включаючи 4 китайців. А як мені треба було виготовити паспорт для доньки – сказали неможна. Треба… і пішов перелік довідок та справок… за літо можливо назбираю… Телевізійні начальники теж молодці, знають мої смаки - 50 серіалів на день про провінціалку в Москві плюс гумор. І трохи шаносона, що теж смішно.

І все б добре, я не проти, але в мене постійно виникає одне питання: якщо єдиний ідіот в країні це я, то чому мені за це не доплачують? Без ідіота все ж таки жити не можна, без ідіота держава загине! Якби зі мною яка неприємність, одні розумні залишаться, і що? Вони самі собі будуть про історичний Дрогобич розповідати і про терміни заміни труб? Самі собі серіали показувати і душному потягу їх дивитися на необроблені поля?

Так що, хлопці, бережіть мене, я вам як, ідіот, - потрібен!

Ви ж на мені піднімаєте свою самооцінку!…

Краще за все - Ви мені грошей, а я вам - повне розуміння всіх Ваших ініціатив. Треба так треба, що поробиш. Головою кивну, в телекамеру що небудь схвальне скажу і піду додому хрустіти чіпсами під серіали. Якщо, звичайно, якісь розумні люди не вирішать, що я хочу жити на вулиці біля теплотраси і без телевізора. Їм, розумним, видніше, на те вони й розумні ...

Філософські роздуми Тараса зі Львова

Джерело

Додати коментар


Код захисту
Оновити

© Всі права застережено.
Інформаційний портал існує за підтримки благодійної організації "Твердиня"
Копіювання матеріалів дозволяється, за умови використання гіперпосилання на ресурс "Твердиня"