Нове в блогах
Останні статті
- Річний податковий звіт про використання коштів неприбуткових організацій
- «+», «-» та «?» нового Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації»
- ЗУ "Про благодійну діяльність та благодійні організації" (чинний)
- Не загубитися в он-лайн
- Про психологію благодійника і благодійності
- Благодійний мистецький аукціон: співпраця заради успіху
Закон України
"Про соціальні послуги"
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, N 45, ст.358 )
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 1891-IV ( 1891-15 ) від 24.06.2004, ВВР, 2004, N 50, ст.537
N 1276-VI ( 1276-17 ) від 16.04.2009, ВВР, 2009, N 38, ст.535
N 1759-VI ( 1759-17 ) від 15.12.2009, ВВР, 2010, N 9, ст.76
N 3236-VI ( 3236-17 ) від 19.04.2011, ВВР, 2011, N 42, ст.435
N 3739-VI ( 3739-17 ) від 20.09.2011 }
Цей Закон визначає основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг особам, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення основних термінів
У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
соціальні послуги - комплекс правових, економічних, психологічних, освітніх, медичних, реабілітаційних та інших заходів, спрямованих на окремі соціальні групи чи індивідів, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують
сторонньої допомоги (далі - особи, що потребують соціальних послуг), з метою поліпшення або відтворення їх життєдіяльності, соціальної адаптації та повернення до повноцінного життя;
складні життєві обставини - обставини, що об'єктивно порушують нормальну життєдіяльність особи, наслідки яких вона не може подолати самостійно (інвалідність, часткова втрата рухової активності у зв'язку із старістю або станом здоров'я, самотність, сирітство, безпритульність, відсутність житла або роботи, насильство, обставини, спричинені наслідками від торгівлі людьми, зневажливе ставлення та негативні стосунки в сім'ї, малозабезпеченість, психологічний чи психічний розлад, стихійне лихо, катастрофа тощо); { Абзац третій статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3739-VI ( 3739-17 ) від 20.09.2011 }
соціальний працівник - професійно підготовлений фахівець, що має необхідну кваліфікацію у сфері соціальної роботи і надає соціальні послуги;
соціальне обслуговування - система соціальних заходів, яка передбачає сприяння, підтримку і послуги, що надають соціальні служби окремим особам чи групам населення для подолання або пом'якшення життєвих труднощів, підтримки їх соціального статусу та повноцінної життєдіяльності;
соціальні служби - підприємства, установи та організації незалежно від форм власності і господарювання, а також громадяни, що надають соціальні послуги особам, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги;
{ Абзац сьомий статті 1 виключено на підставі Закону N 3236-VI ( 3236-17 ) від 19.04.2011 }
тимчасовий притулок для дорослих - організація нічного або тимчасового проживання бездомних людей, осіб, що постраждали від фізичного або психічного насильства та торгівлі людьми, стихійного лиха, катастрофи тощо, з наданням їм правової, психологічної, соціальної, медичної та побутової допомоги в подоланні тимчасових труднощів, сприянні у встановленні особи, відновленні документів, паспортизації та працевлаштуванні; { Абзац восьмий статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законами N 1276-VI ( 1276-17 ) від 16.04.2009, N 3739-VI ( 3739-17 ) від 20.09.2011 }
тимчасовий притулок для неповнолітніх - організація тимчасового проживання, виховання, утримання безпритульних дітей, дітей, позбавлених батьківського піклування, які зазнали жорстокості, насильства та постраждали від торгівлі дітьми або з інших причин потребують соціального захисту; { Абзац дев'ятий статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3739-VI ( 3739-17 ) від 20.09.2011 }
реабілітація - система медичних, професійних, соціальних заходів, спрямованих на надання особам, які перебувають у складних життєвих обставинах, допомоги у відновленні ними порушених функцій організму, компенсації обмежень життєдіяльності та підтриманні оптимального фізичного, інтелектуального, психічного, соціального рівнів та якості для досягнення соціальної і матеріальної незалежності, соціально-професійної адаптації та інтеграції в суспільство;
суб'єкти, що надають соціальні послуги - державні та комунальні спеціалізовані підприємства, установи та заклади соціального обслуговування, підпорядковані центральним, місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування (далі - державні та комунальні суб'єкти), юридичні особи, створені відповідно до законодавства, які не мають на меті отримання прибутку (далі - недержавні суб'єкти), фізичні особи.
Стаття 2. Основні засади надання соціальних послуг Основними засадами надання соціальних послуг є:
сприяння особам, що перебувають у складних життєвих обставинах, які вони не в змозі подолати за допомогою наявних засобів і можливостей;
попередження виникнення складних життєвих обставин;
створення умов для самостійного розв'язання життєвих проблем, що виникають.
Стаття 3. Основні принципи надання соціальних послуг
Надання соціальних послуг ґрунтується на принципах:
адресності та індивідуального підходу;
доступності та відкритості;
добровільності вибору отримання чи відмови від надання соціальних послуг;
гуманності;
комплексності;
максимальної ефективності використання бюджетних та позабюджетних коштів суб'єктами, що надають соціальні послуги;
законності;
соціальної справедливості;
забезпечення конфіденційності суб'єктами, які надають послуги, дотримання ними стандартів якості, відповідальності за дотримання етичних і правових норм.
Стаття 4. Законодавство про соціальні послуги
Законодавство України про соціальні послуги ґрунтується на Конституції України ( 254к/96-ВР ) і складається з цього Закону, інших нормативно-правових актів та міжнародних договорів України.
У разі якщо міжнародними договорами України встановлено більш високі вимоги до надання соціальних послуг, ніж ті, що передбачені законодавством України, застосовуються правила міжнародного договору.