-
Головна сторінка БФ/БО Черкащини БФ "Тодось Осьмачка" Матеріали фонду Земляк Тодось Осьмачка повертається

Земляк Тодось Осьмачка повертається

Якщо говорити про Тодося Осьмачку, як про геніальну мистецьку та історичну постать, то виникає перше питання: де він народився? Яка земля виплекала його талант, що нині так вражає українців у всьому світі? Чому він мусив покинути цю землю і скільки років знадобиться, щоб повернути його, бодай віртуально, додому?

У 2005 році смілянський літературно-мистецький клуб «Натхнення» та літературне об’єднання «Тясмин» на чолі з місцевим поетом Василем П’ятуном-Дібровою (нині вже в царстві небеснім) вирішили відродити ім’я поета й прозаїка Тодося Осьмачки на батьківщині. Цього ж року вийшов перший випуск альманаху літераторів Смілянщини «Клекіт», назву якого взяли із третьої й останньої, випущеної в Україні (1929 р.)книги Т.Осьмачки. Редактор і укладач видання став Василь П’ятун-Діброва. Саме він показав нам, прихильникам таланту поета, місце, де стояла хата Осьмачків у Куцівці. Ми часто збиралися влітку на садибі Василя Івановича, що була поблизу того самого місця, де на горі над ставком височіли невеличкі бересточки, ніби вказуючи оновлений шлях до того місця, де мати Ївга закопала пупа свого стражденного сина.

Третього березня 2006р. у Смілі був створений міськрайонний благодійний фонд «Тодось Осьмачка», співзасновниками якого стали письменники Володимир Ткаченко та Ігор Коваленко, заступником голови правління та головою ревізійної комісії обрали Лілію Пугач. Державна реєстрація фонду відбулася 31 березня 2006 р. До 7 вересня 2006 р. – дня пам’яті Тодося Осьмачки – стараннями Ігоря Коваленка та багатьох членів фонду було встановлено пам’ятний знак з гравюрою на камені портрета Тодося у тому місці, де стояла хата, в якій народився і виріс поет. Звідусіль відгукнулися люди, яким небайдужа доля та ім’я Осьмачки. Кожного року кількість відвідувачів святої місцини для літераторів збільшується. Письменники й художники, мистецькі колективи й просто зацікавлені особи приїздять у Куцівку із Харкова, Дніпропетровська, Одеси, Києва, Обухова, Черкас, Кам’янки, Кіровограду, Маріуполя. Із сіл Смілянського району: Ташлика, Ротмистрівки, Балаклеї, Самгородка, Тернівки. Сама собою виробилася програма проведення заходу: мітинг біля пам’ятної дошки Тодосю Осьмачці на Будинку культури, відвідування музейної кімнати, виступи самодіяльних колективів, літературні читання. Потім уся громада ходою прямує до церкви, в якій був охрещений Тодось.

Місцеві жителі діляться спогадами про Осьмачку. За переказами він хлопчиком часто приходив до церкви, щоб просто посидіти біля неї. Ще живі люди, які бачили Тодося з тих часів, коли він перебував у Куцівці. Живий ще небіж Степан, син дядька Харитона, і чоловік племінниці Дмитро Григорович Щербатюк, який після смерті дружини залишив Київ і мешкає в Куцівці. Він завжди бажаний учасник усіх Осьмачкинківськіх заходів.

У церкві місцевий священик отець Василь разом із благочинним отцем Михайлом відправляє службу за Тодося Осьмачку. Прихожани ставлять свічки, і кожен після служби виносить у своєму серці часточку того вогню, що протягом усього життя зігрівало душу Тодося на чужині.

Потім йдемо у школу, один із класів якої прикрашає погруддя Тодося Осьмачки, виготовлене смілянським майстром-аматором Юрієм Єкасьовим. Там чекають на нас діти. Вони демонструють свої малюнки, читають вірші. Письменники допомагають порадами поетам-початківцям, художники ­– молодим митцям пензля. Проводяться майстер-класи, святково вручаються нагороди й призи за кращі учнівські роботи.

Далі пішки прямуємо до вулиці, названої на честь поета. Фотографуємося поруч з металевою дощечкою з написом «вулиця Тодося Осьмачки», яку ніби хто навмисне прибив на невисокому тину побіля лавочки. А на ньому вже й рушники пишаються червоними маками. Господині перших хат Віра Василівна Гарбар та Марія Іллівна Кривошея стіл на вулиці скатерками накривають. Святково одягнені у власноруч вишиті сорочки та яскраві хусточки салатового й лимонного кольорів, вони гостинно припрошують гостей до столу. А на ньому, за щорічною традицією, варенички з картоплею, капустою, сиром, та з медком домашнім, та з медовухою, кому можна.

Отако! А то, як писав В. Ткаченко

 ...що ось прийшли, й нема до кого,

вклонившись, здрастуйте сказать...

 То вже є, хоч і

 ...село до церкви відступилось,

а ми, чаркуючи колись,

сюди на хутір подались…

І кожен виголосив слово…

 Є кому слухати, кому розказувати, і, слава Богу, кому пригадати. Щороку активну допомогу й участь у заходах бере голова села Ігор Іванович Волошин. Молодий, комунікабельний, швидко й заповзято допомагає, як господар села.

Прямуємо до яру, хто пішки, хто автомобілями. Неначе хресною ходою обходимо місцину, де стояла хата Тодося, а високі бересточки зустрічають оплесками зелених долоньок, і дивиться на нас Осьмачка із пам’ятного знаку, здається, звеселілими очима. Мітингуємо.

А в ярочку біля ставка юшка докипає, Юрко з хлопцями Циганочку розпрягли… Катайтеся на здоров’я. Он Блискавиця вже верхи, на кобилиці вибрикує… Як у казці, (чи повірити в містику?), на ставок лебідь прилетів, ніби одинока душа Тодося Осьмачки, сів на гладь і пливе до берега, в нашому напрямку, ніби запізнілий гість, що давно нас знає. Заглядає, головою крутить, ніби спілкується з нами. «Зрозуміло, – каже дитяча письменниця Блискавиця, знавець спілкування з тваринами, – треба й лебедя почастувати, душа просить. В церкві ж душу розтривожили… от і прилетіла …лебедем. І ніби линуть слова Осьмачки:

 Я сумую, що сліду нема навкруги

в чужолюдній глуші,

що й натяку на щось не покажуть сніги,

аби казкою стало в душі.

«Батько Тодося був на селі знахарем. – Пише Ніла Боровська у своїй книзі «Танцююча зірка Тодося Осьмачки». – Про велику вагу батьківського образу свідчить вся творчість поета й прозаїка. В останній повісті «Ротонда душогубців», де значною мірою використані біографічні деталі, письменник в образі Овсія Юхимовича Бруса змалює тяжку долю рідного батька. Дитинство Тодося Осьмачки пов’язане із патріархальною дореволюційною Україною. Образ такої України, сонячної, багатобарвної, гармонійно-спокійної, симфонічно-радісної, започаткує благословенно-цілюще начало його художнього мислення. Світ у Т.Осьмачки буде завжди розколотий на два часові полюси. В одному з них світитиме радісне сяйво дитинства, промовлятиме благословенна казка незнищеної країни. В іншому часовому полюсі буде велика пореволюційна руїна. Вона й складатиме негативне ірраціонально-хаотичне начало».

Народився Тодось Осьмачка 16 травня 1895 р. у простій селянській сім’ї  в селі Куцівка, що на Смілянщині. В 1912 р. закінчив гімназію і писарював у Куцівській економії.

Як поет, Осьмачка сформувався в творчій атмосфері української літератури в п’ятиріччя 1917-1922 рр. Молодий поет увійшов спочатку до АСПИСу, а з її розпадом до нечисленної «Ланки».

Перший його вірш був надрукований того ж самого року, що й перша його збірка «Круча». Дебют зразу поставив Осьмачку в перший ряд тодішньої поезії.

У 1925 р. виходить друга книга поезій «Скитські вогні». Третьою, і останньою в Україні, була збірка «Клекіт» (1929 р.)

В умовах сталінських репресій Т. Осьмачка за свою творчість дістав ярлик перекладача одверто антиреволюційних, куркулячи інспірованих соціальних настроїв. Книжки поета були вилучені з обігу і знищені. Осьмачку переслідують, кілька разів арештовують і він, вирвавшись на волю, переховується в Куцівці, вдаючи із себе божевільного.

Наприкінці 1942 р. Тодось Осьмачка приблукав до Львова, з’явився в літературно-мистецькому клубі в хутряній куртці та в шапці з навушниками, легендарний та відчужений навіть од знайомих.

В 1943 р. у Львові виходить збірка «Сучасникам». Кинувши Львів, поет подався у Карпати, а потім за кордон. Його бачили у Німеччині, Югославії, Франції, Канаді, а потім знову в Європі.

Кінець 40-х і перша половина 50-х років для Тодося Осьмачки видалися плідними у творчому процесі. Він видає в 1948 р. повість з минулого України «Старший боярин», пише книги «План до двору» (1951), і «Ротонда душогубців» (1957), у яких зобразив трагедію українського народу в 30-і роки – голодомор і репресії, видає вагомі збірки «Китиці часу» (1953) та «Із-під світу» (1954), продовжує перекладати.

Наш земляк належить до тріади великих українців, які були висунуті на здобуття Нобелівської премії. Це І.Франко (1916 р.), Т.Осьмачка (1962р.) і В. Стус (1985 р.). Але всі вони не могли бути розглянуті Нобелівським комітетом через одну і ту ж обставину – їхню смерть.

Поет-вигнанець, приречений на самотність і космічний відчай, великий страдник, і романтичний мрійник, який звертався до свого народу, до своєї землі в надії повернутися бодай словом до рідного порога, скінчив свій життєвий шлях 7-го вересня 1962 р. в США.

У поезії «Сонет», як і в назві самої збірки, енергетична напруга слова, отой словесний клекіт визначається як надзавдання творця:

 Того, душе, на світляних розгонах,

свої прозорі вікна розтворяй

і випускай слова на землю чорну,

де клекотять, мов казани, моря,

щоб голосно садами зворушили

на дальніх берегах твої слова…

 До дня народження Осьмачки у 2007 році видавництво «Блискавиця» спільно з благодійним фондом випустили другий альманах літераторів Смілянщини «Клекіт». Шкода, що не маючи фінансової підтримки, альманах виходить не так часто, як хотілося. Тому наступний номер вийшов лише через три роки, у 2010-ім. Редактором-укладачем якого став Володимир Ткаченко. Видання було присвячене світлій пам’яті Василя Івановича П’ятуна-Діброви.

Іменем В.П’ятуна-Діброви назвали дитячу літературно-мистецьку студію, яку очолила Лілія Блискавиця.

Тридцятого травня 2008р. Лілія Леонідівна Пугач (Блискавиця) склала схему розташування двохстороннього знаку маршрутного орієнтування на автодорозі Золотоноша-Сміла-Умань із текстом «Куцівка, 8 км. Село, де народився письменник Тодось Осьмачка 16.05.1895 р.», залучивши до справи Черкаські обласні служби експлуатації доріг, Доркомплект, смілянський райавтодор.

Під час проведення літературних заходів у Куцівці, проходять і виставки дитячих малюнків, майстеркласи. Викладач Черкаського національного університету, заслужений художник України, професор Іван Бондар визначає кращі роботи, а благодійний фонд нагороджує переможців грамотами і дарунками від спонсорів. Усі діти без винятку отримують нагороди, лише в дипломі від фонду, літоб’єднання Тясмин та видавництва «Блискавиця» невеличка помітка: лауреату чи учаснику літературно-мистецького конкурсу «Шляхи мої неміряні».

Про літературні заходи в Куцівці інформують ЗМІ. Статті друкувалися в газетах «Літературна Україна» (Київ), «Прес-Центр», журнал «Сім муз» (Черкаси), «Сміла», «Смілянські обрії», «Смілянська газета», «від А до Я»; «Свобода» (США).

Сьогодні творчість Тодося Осьмачки вивчається в школах, з’явилися нові видання про Осьмачку, перевидання його творів. Та немає в Україні ні пам’ятника, ні пам’ятного знака. Лише в Куцівці, на батьківщині поета одна з вулиць названа його ім’ям, а в місцевій школі є невеличка музейна кімната та пам’ятна дошка на фасаді. У Смілі немає жодної ознаки, що національний герой народився і жив на Смілянщині. Ініціативна група благодійного фонду поставила перед собою ряд важливих завдань. Основною метою благодійного фонду є сприяння охороні та збереженню культурної спадщини, історико-культурного середовища, пам’яток історії та культури, місць поховань; надання допомоги у розвитку видавничої справи, ЗМІ, інформаційної інфраструктури; надання допомоги талановитій творчій молоді та учбовим закладам та закладам культури.

Завдання фонду: увіковічення пам’яті видатного українського письменника Тодося Степановича Осьмачки шляхом проведення заходів з дослідження життя та творчої спадщини поета; публікації та видання біографічних досліджень життя і діяльності письменника; видання повного зібрання творів; популяризація виданих матеріалів шляхом реклами та розповсюдження; утворення музею Тодося Осьмачки; перепоховання письменника на батьківщині; встановлення пам’ятника; увіковічення імені поета в назвах вулиць, закладів; встановлення премії імені Т.Осьмачки.

Інші завдання фонду: надавати допомогу літераторам у виданні та поширенні авторських книг, у яких висвітлюється тема Т.Осьмачки. Надавати допомогу членам фонду у реалізації їх творчих планів. Здійснювати видавничу та інформаційну діяльність. Сприяти розвитку та зміцненню зв’язків з громадськими організаціями міст України та інших країн. На сьогодні фонд перевидав роман Тодося Осьмачки «План до двору». За сприяння фонду виданий ряд художніх книг місцевих авторів. Лауреатами районної премії імені Тодося Осьмачки в 2008 році було нагороджено три особи.

Благодійний фонд щиро сподівається на підтримку і допомогу всіх справжніх українців.

 Заступник голови благодійного фонду «Тодось Осьмачка»

Лілія Пугач.

Додати коментар


Код захисту
Оновити

© Всі права застережено.
Інформаційний портал існує за підтримки благодійної організації "Твердиня"
Копіювання матеріалів дозволяється, за умови використання гіперпосилання на ресурс "Твердиня"